Причини можуть бути різними: від тривалого перебування на сонці до гормональних змін чи наслідків запалення шкіри після акне або травми. У більшості випадків такі плями не небезпечні, але іноді потребують огляду лікаря, щоб виключити інші стани шкіри.

Далі – конкретно про те, чому з’являються пігментні плями на обличчі, які вони бувають, коли варто звернутися до дерматолога і чим реально можна вивести пігментні плями на обличчі.

Що таке пігментні плями і як вони утворюються

Колір шкіри визначає меланін – пігмент, який виробляють спеціальні клітини, меланоцити. Коли ці клітини під впливом певних факторів починають виробляти забагато меланіну, він накопичується на окремих ділянках шкіри, і вона виглядає темнішою за сусідні тканини. Так утворюється пігментна пляма.

Причини появи пігментних плям на обличчі

Пігментні плями на обличчі можуть з’являтися з різних причин, і часто вони поєднуються:

• ультрафіолетове випромінювання – тривале перебування на сонці без захисту стимулює вироблення меланіну і є найпоширенішою причиною плям на відкритих ділянках шкіри;
• гормональні зміни – підвищення рівня естрогену та прогестерону під час вагітності, на тлі прийому гормональних контрацептивів або в період менопаузи може викликати мелазму – симетричні плями на чолі, щоках, носі та над верхньою губою;
• поствоспальна гіперпігментація – потемніння шкіри після акне, подряпин, опіків чи інших пошкоджень, коли шкіра надто активно відновлює пігмент у місці запалення;
• вікові зміни – з роками на ділянках, які найбільше контактували із сонцем, з’являються так звані вікові (сонячні) плями, або лентиго;
• спадковість – схильність до веснянок та деяких видів гіперпігментації часто передається в родині;
• окремі препарати – деякі ліки (наприклад, певні антибіотики чи гормональні контрацептиви) можуть підвищувати чутливість шкіри до сонця, через що посилюється пігментація;
• рідкісні системні причини – у поодиноких випадках дифузна гіперпігментація шкіри пов’язана з порушеннями роботи надниркових залоз чи інших ендокринних станів, тому при раптовій і поширеній зміні кольору шкіри варто проконсультуватися з лікарем.

Гормональні та вікові зміни впливають на шкіру в цілому, тому варто стежити не лише за пігментацією, а й за іншими сигналами шкіри та зовнішності – більше про це в розділі краса та естетика.

Основні види пігментних плям на обличчі

Коли потрібно звернутися до лікаря

Більшість пігментних плям на обличчі не становлять загрози для здоров’я. Однак існують ознаки, за яких плями варто показати лікарю – дерматологу чи дерматоонкологу, – щоб виключити інші стани шкіри, зокрема доброякісні чи злоякісні новоутворення:

• пляма швидко змінює розмір, форму чи колір;
• контури плями нерівні або асиметричні;
• у межах однієї плями є ділянки різного кольору;
• діаметр плями перевищує 6 мм;
• пляма кровоточить, свербить, лущиться або утворює виразку;
• з’явилася нова темна пляма після 40-50 років, якої раніше не було.

Ці ознаки лікарі узагальнюють правилом «ABCDE» – асиметрія, нерівні межі (border), неоднорідний колір (color), діаметр понад 6 мм (diameter) і зміна вигляду з часом (evolving). Наявність однієї чи кількох таких ознак – привід для очного огляду, а не для самостійної діагностики за фото чи описом в інтернеті.

Як лікар визначає причину пігментації

Дерматолог зазвичай починає з візуального огляду шкіри, часто за допомогою дерматоскопа – приладу, який дозволяє детальніше розглянути структуру плями. За потреби лікар може призначити додаткові обстеження: аналіз крові на гормони, якщо є підозра на мелазму чи ендокринні порушення, або біопсію шкіри, якщо потрібно виключити інші захворювання. Визначити причину плями лише за зовнішнім виглядом неможливо – симптом один, а причин у нього може бути декілька.

Чим лікують пігментні плями на обличчі

Конкретну схему і засоби для конкретної людини визначає лікар з урахуванням виду плям, типу шкіри та причини їх появи. Загалом підходи до того, чим вивести пігментні плями на обличчі, включають:

• сонцезахисні засоби – щоденне використання крему з SPF є основою будь-якого лікування, оскільки без захисту від сонця нові плями продовжують з’являтися, а старі – темнішати;
• засоби для місцевого застосування – лікар може порекомендувати креми чи сироватки з освітлювальними компонентами (наприклад, азелаїновою або койовою кислотою, вітаміном С, ретиноїдами) – конкретний засіб і тривалість курсу визначає дерматолог;
• хімічні пілінги – процедура, що прискорює оновлення верхнього шару шкіри та поступово освітлює пігментацію;
• лазерна терапія – руйнує надлишковий пігмент у шкірі, потребує кількох сеансів і виконується лише фахівцем;
• мікродермабразія – механічне шліфування поверхневого шару шкіри для вирівнювання тону.

Дозування, тривалість курсу та поєднання методів лікар підбирає індивідуально. Деякі освітлювальні засоби можуть подразнювати шкіру, тому їх застосування варто узгоджувати з дерматологом, а не підбирати самостійно за порадами з інтернету.

Профілактика: як зменшити ризик нових плям

• щодня наносити сонцезахисний крем з SPF 30 і вище, навіть у похмуру погоду;
• уникати перебування на сонці в години його найвищої активності;
• не видавлювати акне і не розчісувати подразнену шкіру, щоб зменшити ризик поствоспальної гіперпігментації;
• обирати засоби догляду, підходящі для вашого типу шкіри, і уникати надмірного механічного чи хімічного подразнення;
• за наявності гормональних змін (вагітність, прийом контрацептивів) обговорити з лікарем додатковий захист шкіри.

Профілактика пігментації тісно пов’язана із загальним доглядом за шкірою і уповільненням її передчасного старіння – детальніше про те, як зберегти здоров’я і зовнішній вигляд шкіри з віком, можна прочитати в матеріалі про довголіття.

Типові помилки при боротьбі з пігментними плямами

• використання агресивних відбілюючих засобів без консультації лікаря – це може подразнити шкіру і посилити пігментацію;
• очікування миттєвого результату – освітлення плям зазвичай займає кілька тижнів-місяців регулярного застосування засобів;
• ігнорування сонцезахисту під час лікування – без SPF ефект від будь-яких процедур буде тимчасовим;
• спроба самостійно «видавити» чи здерти пігментовану ділянку шкіри – це підвищує ризик рубця і ще темнішої плями;

ігнорування супутніх змін шкіри чи волосся – гормональні зрушення, які провокують мелазму, іноді одночасно впливають і на стан волосся, тому варто звертати увагу на комплексну картину, а не лише на випадіння волосся чи лише на плями окремо.

Часті запитання

Чи можна назавжди позбутися пігментних плям на обличчі?

Багато плям можна суттєво освітлити або зробити менш помітними, але повна гарантія «назавжди» неможлива – без постійного сонцезахисту пігментація може з’явитися знову.

Скільки часу потрібно, щоб пігментні плями зникли?

Залежить від виду плям і методу лікування – зазвичай помітний результат з’являється через кілька тижнів до кількох місяців регулярного застосування засобів чи процедур.

Чи можна вивести пігментні плями на обличчі народними засобами?

Домашні засоби на кшталт соку лимона чи оцту не мають доведеної ефективності і можуть подразнити чи пошкодити шкіру, тому для лікування краще звертатися до перевірених засобів, рекомендованих лікарем.

Чи потрібен сонцезахисний крем взимку?

Так, ультрафіолетове випромінювання присутнє цілий рік, тому регулярне використання SPF важливе незалежно від сезону.

Чи є пігментна пляма ознакою раку шкіри?

Більшість пігментних плям доброякісні, але зміна форми, кольору чи розміру плями – привід звернутися до лікаря для огляду.

Чи можна маскувати пігментні плями косметикою?

Так, тональні засоби і коректори тимчасово роблять плями менш помітними, але вони не лікують саму причину пігментації.

Чи впливає харчування на появу пігментних плям?

Прямого доведеного зв’язку між конкретними продуктами і появою пігментації немає, однак загальний догляд за шкірою і захист від сонця залишаються основними факторами профілактики.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. За наявності симптомів, погіршення стану або сумнівів щодо діагностики та лікування зверніться до медичного фахівця.

The post Пігментні плями на обличчі: чому вони з’являються і як їх дійсно прибрати first appeared on rcc.org.ua.

Важливо розрізняти два поняття. Природне випадання волосся — це частина нормального циклу росту: щодня людина втрачає приблизно 50–100 волосин, і на їхньому місці виростають нові. Патологічне випадіння волосся (алопеція) — це стан, коли волосся випадає помітно більше або новий ріст не встигає компенсувати втрату, через що з’являється порідіння, залисини чи ділянки без волосся.

У цій статті розглянемо основні причини випадіння волосся — як у чоловіків, так і окремо у жінок, — розповімо, коли варто хвилюватися, а коли ні, як лікарі встановлюють причину та які підходи до лікування використовуються сьогодні.

Скільки випадає волосся в нормі

Волосяний фолікул проходить кілька фаз: активний ріст (анаген), коротку перехідну фазу (катаген) і фазу спокою (телоген), після якої волосина випадає, звільняючи місце для нової. Втрата 50–100 волосин на день вважається нормою і зазвичай непомітна візуально, оскільки на голові в середньому росте близько 100 тисяч волосин.

Приводом для звернення до лікаря є:

• помітне порідіння волосся, яке видно на проборі чи в дзеркалі;
• залисини або округлі ділянки без волосся;
• випадання жменями при митті або розчісуванні;
• зміна структури волосся (стоншення, ламкість) поряд із випадінням.

Основні причини випадіння волосся

Причин алопеції багато, і вони можуть діяти окремо або поєднуватися. Нижче — найпоширеніші.

Андрогенетична алопеція (спадкове випадіння волосся). Це найпоширеніша причина стійкого випадіння волосся як у чоловіків, так і у жінок. В її основі — генетична чутливість волосяних фолікулів до дигідротестостерону (ДГТ), похідного чоловічого статевого гормону. Під його впливом фолікули поступово мініатюризуються: волосся стає тоншим, коротшим і зрештою припиняє рости. У чоловіків це проявляється як залисини на скронях і порідіння на маківці, у жінок — як дифузне стоншення волосся по проділу зі збереженням лінії росту волосся на лобі.

Телогеновий ефлювіум. Це тимчасове, але часто масивне випадіння волосся, яке виникає через 2–4 місяці після сильного стресора: перенесеної хвороби з високою температурою, операції, значної крововтрати, різкого схуднення, психологічного стресу, пологів або зміни гормональної контрацепції. Через стрес велика кількість фолікулів одночасно переходить у фазу спокою, а потім випадає. У більшості випадків волосся відновлюється самостійно протягом кількох місяців після усунення причини.

Осередкова алопеція. Аутоімунне захворювання, при якому імунна система помилково атакує власні волосяні фолікули. Проявляється округлими ділянками облисіння на голові, а іноді на брові чи бороді. Перебіг непередбачуваний: можливе як самостійне відновлення волосся, так і рецидиви.

Дефіцит заліза та низький рівень феритину. Залізодефіцит — одна з найчастіше виявлюваних причин випадіння волосся у жінок репродуктивного віку, особливо при рясних менструаціях, вегетаріанському харчуванні чи вагітності. Феритин відображає запаси заліза в організмі, і дослідження показують, що у жінок з випадінням волосся його рівень у середньому нижчий, ніж у жінок без цієї проблеми.

Дефіцит вітаміну D, цинку та інших мікроелементів. Рецептори вітаміну D є безпосередньо у волосяних фолікулах, тому його нестача пов’язана як з телогеновим ефлювіумом, так і з андрогенетичною алопецією. Дефіцит цинку впливає на синтез кератину — основного будівельного білка волосини. Також на стан волосся можуть впливати нестача вітаміну B12, фолієвої кислоти та білка в раціоні.

Захворювання щитоподібної залози. Як гіпотиреоз, так і гіпертиреоз здатні порушувати цикл росту волосся й спричиняти дифузне випадіння. Після нормалізації рівня гормонів щитоподібної залози ріст волосся зазвичай відновлюється.

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). Підвищений рівень андрогенів при СПКЯ може спричиняти випадіння волосся за жіночим андрогенетичним типом — переважно в зоні маківки та проділу, часто у поєднанні з іншими проявами гормонального дисбалансу.

Себорейний дерматит та інші стани шкіри голови. Хронічне запалення, лущення шкіри голови й надлишкова робота сальних залоз можуть погіршувати стан волосяних фолікулів і посилювати випадіння волосся на тлі інших причин, хоча самі по собі рідко призводять до повного облисіння.

Прийом певних препаратів. Деякі ліки — зокрема окремі препарати для лікування артеріальної гіпертензії, антикоагулянти, ретиноїди, протисудомні засоби та гормональна контрацепція — у частини людей можуть спричиняти тимчасове випадіння волосся за типом телогенового ефлювіуму. Оцінити зв’язок і за потреби скоригувати терапію може лише лікар, який призначив препарат — самостійно відміняти призначене лікування не варто.

Травматичні (механічні) причини. Тривале носіння тугих зачісок, кіс чи хвостів може призводити до тракційної алопеції — випадіння волосся через постійне механічне натягнення фолікулів у певних зонах.

Причини випадіння волосся у жінок

Хоча більшість причин, описаних вище, стосуються і чоловіків, і жінок, у жінок випадіння волосся частіше має комбінований характер і пов’язане з гормональними коливаннями:

• Післяпологове випадіння волосся. Під час вагітності підвищений рівень естрогену подовжує фазу росту волосся, тому воно виглядає густішим. Після пологів рівень гормонів різко знижується, і значна частина волосся одночасно переходить у фазу спокою — випадіння зазвичай починається приблизно через 2–3 місяці після пологів і поступово минає протягом року.
• Менопауза. Зниження рівня естрогену на тлі відносного підвищення впливу андрогенів може спричиняти стоншення волосся за жіночим андрогенетичним типом.
• СПКЯ та інші гормональні порушення — див. вище.
• Дефіцит заліза, який у жінок трапляється значно частіше, ніж у чоловіків, через менструальні крововтрати.
• Жорсткі дієти та різке схуднення, що можуть спровокувати телогеновий ефлювіум через дефіцит калорій, білка та мікроелементів.

Стрес також відіграє значну роль — і не лише як самостійна причина телогенового ефлювіуму, а і як фактор, що посилює прояви вже наявних станів шкіри та волосся. Детальніше про стрес як причина випадіння волосся і про механізми впливу психологічного напруження на організм можна прочитати в окремому матеріалі.

Коли потрібно терміново звернутися по медичну допомогу

Саме по собі поступове випадіння волосся рідко є приводом для екстреного звернення. Однак варто якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо випадіння волосся супроводжується:

• швидким (протягом тижнів) утворенням великих ділянок облисіння;
• вираженою слабкістю, запамороченням чи задишкою (можливі ознаки анемії);
• значною втратою ваги, підвищеною пітливістю, серцебиттям або, навпаки, набряками й постійною втомою (можливі ознаки порушення роботи щитоподібної залози);
• почервонінням, болючістю, свербежем або рубцюванням шкіри голови;
• випадінням волосся на тлі прийому нового препарату;
• порушеннями менструального циклу, надмірним ростом волосся на тілі та обличчі (можливі ознаки гормонального дисбалансу).

Такий симптом, як випадіння волосся, може мати різні причини, тому встановити точний діагноз і призначити лікування може лише лікар після огляду та необхідних обстежень.

Діагностика причин випадіння волосся

Щоб з’ясувати причину, лікар зазвичай:

• уточнює історію хвороби: коли почалося випадіння, чи передували цьому стрес, хвороба, пологи, зміна ліків чи дієти;
• оглядає шкіру голови та характер випадіння (дифузне, осередкове, за краєм росту волосся);
• проводить трихоскопію — огляд шкіри голови та волосяних фолікулів під значним збільшенням, що дозволяє оцінити товщину волосин, стан фолікулів і виключити рубцеві зміни;
• за потреби призначає аналізи крові: загальний аналіз крові, феритин, показники функції щитоподібної залози, вітамін D, а за наявності ознак гормонального дисбалансу — і рівень андрогенів.

Результати обстеження допомагають визначити, чи є причина тимчасовою (і, отже, зворотною) чи пов’язана зі спадковою схильністю, яка потребує довготривалого підтримувального лікування.

Як зупинити випадіння волосся: підходи до лікування

Лікування завжди залежить від причини, тому призначати його повинен лікар-дерматолог або трихолог.

• Усунення причини. Якщо випадіння пов’язане з дефіцитом заліза, вітаміну D чи порушенням роботи щитоподібної залози, першим кроком є корекція саме цього стану під контролем лікаря: дозування препаратів заліза чи вітамінів визначає лікар на основі результатів аналізів, самостійний прийом високих доз без підтвердженого дефіциту не рекомендується.
• Місцеві препарати на основі міноксидилу. Це один із найдосліджуваніших засобів для лікування андрогенетичної алопеції та деяких форм осередкової алопеції. Він застосовується місцево і, за наявними даними, стимулює кровопостачання фолікулів і подовжує фазу активного росту волосся. Помітний ефект зазвичай з’являється не раніше ніж через 2–3 місяці регулярного застосування. Конкретну форму, концентрацію та тривалість застосування визначає лікар з урахуванням типу випадіння волосся та протипоказань.
• PRP-терапія (плазмотерапія). Метод, що передбачає ін’єкційне введення в шкіру голови плазми, збагаченої тромбоцитами власної крові пацієнта. Використовується як допоміжний метод при андрогенетичній та осередковій алопеції; рішення про доцільність і кількість процедур приймає лікар індивідуально.
• Мезотерапія. Ін’єкційне введення в шкіру голови комплексів вітамінів, амінокислот та інших активних речовин з метою покращення живлення волосяних фолікулів. Застосовується як допоміжний метод у комплексному лікуванні.
• Кортикостероїди. При осередковій алопеції лікар може призначити кортикостероїди у вигляді ін’єкцій у шкіру голови, місцевих засобів або, у важчих випадках, системно — залежно від площі та активності процесу.
• Хірургічне лікування (трансплантація волосся). Розглядається при стійкій андрогенетичній алопеції, коли консервативні методи не дають достатнього результату; рішення приймається індивідуально дерматологом або хірургом відповідного профілю.

Незалежно від обраного методу, ефект від лікування алопеції з’являється поступово — зазвичай мінімум через кілька місяців, оскільки волосяний фолікул реагує на зміни повільно, відповідно до власного циклу росту.

Догляд за волоссям і спосіб життя

Хоча правильний догляд сам по собі не усуває глибинну причину випадіння волосся, він допомагає зменшити додаткове навантаження на й без того ослаблені фолікули:

• уникати тугих зачісок, тугих гумок і постійного натягування волосся;
• зменшити частоту агресивних термічних і хімічних процедур (фарбування, випрямлення, завивка) у період активного випадіння волосся;
• використовувати м’які засоби для миття голови, підібрані відповідно до типу шкіри голови;
• стежити за збалансованим харчуванням з достатньою кількістю білка, заліза та інших мікроелементів;
• за наявності хронічних захворювань — щитоподібної залози, СПКЯ, анемії — проходити регулярне спостереження в профільного лікаря; більше про діагностику та захворювання та їх лікування можна дізнатися в тематичному розділі порталу.

Загальний стан організму, режим сну, рівень стресу та фізична активність також впливають на стан волосся опосередковано — через гормональний баланс і забезпечення фолікулів поживними речовинами. Про це детальніше в розділі про здоровий спосіб життя та довголіття.

FAQ. Часті запитання

Чи можна зупинити випадіння волосся назавжди?

Це залежить від причини. Тимчасове випадіння (наприклад, телогеновий ефлювіум після стресу чи пологів) зазвичай минає самостійно. Андрогенетична алопеція має хронічний перебіг, і лікування дозволяє загальмувати процес та підтримати густоту волосся, а не «вилікувати» схильність повністю.

Через скільки часу видно результат лікування випадіння волосся?

Перші помітні зміни зазвичай з’являються не раніше ніж через 2–3 місяці регулярного лікування, а стабільний результат — через 6–12 місяців, оскільки волосяний фолікул проходить власний цикл росту.

Чи впливає стрес на випадіння волосся?

Так, сильний або тривалий стрес може спровокувати телогеновий ефлювіум — тимчасове масивне випадіння волосся, яке зазвичай минає після усунення стресового фактора.

Які аналізи варто здати при випадінні волосся?

Найчастіше лікар призначає загальний аналіз крові, феритин, показники функції щитоподібної залози та рівень вітаміну D. Конкретний перелік залежить від клінічної картини й визначається лікарем.

Чи допомагають вітаміни від випадіння волосся?

Прийом вітамінів і мікроелементів має сенс лише за підтвердженого дефіциту. Без попереднього обстеження додатковий прийом добавок навряд чи вплине на причину випадіння волосся.

Чи випадає волосся через феритин?

Низький рівень феритину (запасів заліза) пов’язаний з посиленим випадінням волосся, особливо у жінок. Підтвердити це можна лише аналізом крові, після чого лікар вирішує, чи потрібна корекція.

Коли варто звертатися до лікаря, а не чекати?

Якщо випадіння волосся швидко наростає, з’являються округлі ділянки облисіння, чи воно супроводжується іншими симптомами — слабкістю, змінами ваги, порушенням циклу — консультацію краще не відкладати.

Чи може випадіння волосся бути ознакою іншого захворювання?

Так, воно нерідко є одним із проявів проблем зі щитоподібною залозою, анемії, гормональних порушень (зокрема СПКЯ) або аутоімунних процесів, тому діагностика причини важлива не лише для волосся, а й для загального стану здоров’я.

The post Випадіння волосся: причини і що робити first appeared on rcc.org.ua.